В українському суспільстві побутує стійке переконання: якщо батько або мати роками не бачаться з дитиною, не допомагають фінансово та повністю випали з її життя — суд без вагань позбавить їх батьківських прав. Але реальність судової практики часто виявляється холодним душем для тих, хто намагається “поставити крапку” у стосунках із колишнім партнером.
Саме такий холодний душ відчувала жителька Херсонщини, коли в липні 2025 року Херсонський апеляційний суд залишив без задоволення її позов, хоча, здавалося б, усі формальні підстави були.
Історія, що здавалася очевидною
Мати малолітнього хлопчика звернулася до суду з вимогою позбавити батька батьківських прав. Її аргументи виглядали залізобетонно: з 2016 року він не живе з родиною, не бере участі у вихованні, не цікавиться фізичним і духовним розвитком сина. Дитина фактично не знає батька, а за батька вважає вітчима.
Орган опіки та піклування підтримав позов, психологи підтвердили відсутність емоційного зв’язку. На перший погляд — ідеальний кейс для задоволення вимог. Але суд побачив іншу картину.
Чому суд сказав “ні”
Судді обох інстанцій нагадали важливу річ: позбавлення батьківських прав — це не покарання за байдужість, а крайній захід, який застосовується лише тоді, коли є докази свідомого, винного і систематичного нехтування батьківськими обов’язками.
Відсутність спілкування та несплата аліментів - ще не вирок. Потрібно довести, що це — свідома позиція, а не наслідок обставин. А тут обставини були: відповідач жив на тимчасово окупованій території, не міг приїхати, щоб особисто висловити позицію.
Більше того, суд скористався правом не погодитися з висновком органу опіки, вказавши, що він поверхневий і не доводить необхідності такого радикального кроку.
Що це означає для батьків
Суд цікавить не просто відсутність контактів, а наявність доведеного негативного впливу на дитину.
Висновок органу опіки має вагу, але якщо він “для галочки” -його легко відкинуть.
Європейська практика, на яку орієнтується і наші суди, вимагає: позбавлення прав — тільки коли інтереси дитини неможливо захистити інакше.
Порада тим, хто планує позов
Збирайте доказову базу: акти органів опіки, показання свідків, документи про несплату аліментів, факти, що підтверджують відсутність будь-якої участі у житті дитини. І головне — доводьте, що збереження статусу батька чи матері реально шкодить дитині.
Висновок
Позбавлення батьківських прав -не спосіб поставити емоційну крапку у конфлікті з колишнім партнером. Це юридичний інструмент захисту дитини, який спрацює лише тоді, коли суд побачить безальтернативність такого кроку.
Якщо перед вами стоїть подібне питання, варто почати не з позову, а з консультації у фахівця. Правильна стратегія на старті може вирішити долю справи.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 липня 2025 рокум. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 954/1118/23
Номер провадження: 22-ц/819/376/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючогоРадченка С.В.,
суддів:Базіль Л.В., Приходько Л.А.
секретар: Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Гончаренка О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Тисовецька сільська рада в особі органу опіки та піклування, Великокучурівська сільська рада в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
В грудні2023року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав останнього. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2015 року по 2016 рік вона з відповідачем перебувала у шлюбних відносинах, від яких у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2016 року вони з відповідачем проживають окремо. 21.12.2018 року Каховським міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів, проте ОСОБА_3 добровільно аліментів не сплачує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не дбає про її здоров`я, матеріально не утримує, з дитиною не спілкується. Фактично з моменту народження сина відповідач самоусунувся від його виховання. Дитина, як батька ОСОБА_3 не знає. Повне утримання і забезпечення сина здійснюється особисто позивачкою.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 березня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів винної поведінки відповідачки щодо дитини, а висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав стосовно сина є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Морозова О.В., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства, невідповідність висновків суду матеріалам справи, неповне дослідження обставин справи. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі, які підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, оскільки він з дня народження сина не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не займається його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення. Суд необґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, який вважав доцільним позбавити відповідача батьківських прав, не дав належної оцінки психологічній характеристиці дитини, тощо.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Письмовий відзив на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно свідоцтва про народження від 15.01.2018 року сторони в справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Каховського міськрайонного судуХерсонської області від 21.12.2018 року у справі № 658/5048/18 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Даних про наявність заборгованості у відповідача зі сплати аліментів матеріали справи не містять. Про відсутність такої заборгованості не заперечує позивачка, пояснюючи зазначене тим, що через юридичну необізнаність вона не отримувала виконавчий лист та не подавала його до відповідного органу виконавчої служби.
З висновку Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 01.11.2024 року № 1499 вбачається, що з моменту евакуації з смт. Любимівка, Херсонської області у вересні 2023 року ОСОБА_4 відвідував Тисовецький ЗЗСО І-ІІ ступенів імені ОСОБА_5 , а згодом Червонодібровську філію ОЗО «Глибоцький ліцей». Відповідно до поданих документів дитина має друзів по місцю навчання, доглянутий. Дитина потребує індивідуального підходу та належної уваги від батьків. За результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_4 було виявлено, що батько дитини нехтує вихованням хлопчика, не цікавиться його життям, що свідчить про відсутність інтересу до життя дитини. Батько не виховує та не забезпечує інтереси ОСОБА_4 , не спілкується з ним. Судячи з відносин «дитина-батько», можна сказати, що дитина не сприймає у своєму житті біологічного батька, не отримує від нього емоційної підтримки та зацікавленості у своєму житті, і на даний час ОСОБА_4 не підтримує відносини з біологічним батьком. Батько не бажає підтримувати зв`язок з сином та дбати про його розвиток. Зі слів дитини, зрозуміло, що ОСОБА_4 не хоче зустрітися, спілкуватися з ним. Отже, за результатом спостережень та бесід з хлопчиком можна зробити висновок про те, що дитина не бачить тата в зоні свого комфорту. Встановлено, що в ОСОБА_4 в результаті непроживання з батьком відсутній стійкий психологічний зв`язок з ним. За результатами пояснень матері дитини ОСОБА_2 батько дитини ОСОБА_3 до дитини ні разу не приходив, не спілкувався, тому ОСОБА_6 його як батька не знає і називає батьком її чоловіка ОСОБА_7 . За результатами бесіди з дитиною підтверджено факт спільного проживання з мамою та батьком ОСОБА_7 . Біологічного батька ОСОБА_4 не знає, ніколи не бачив, не спілкувався, не пам`ятає. Він бажати спільно проживати з мамою та татом (чоловіком мами), де йому добре. Умови проживання дитини в сім`ї задовільні.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виховання та утримання дитини, не бере участі у його вихованні, не цікавиться його життям, не приходить до нього. В результаті вивчення ситуації в сім`ї малолітнього ОСОБА_4 встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 відсутній у житті дитини. Дитина не знає батька, не бачився з ним, не спілкувався з ним. Батько, в свою чергу, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню сина, забезпечення належних умов виховання та розвитку, фінансової підтримки. ОСОБА_4 називає батьком ОСОБА_14 , з ким проживає спільно з мамою та який утримує дитину. Дитині добре в новій родині.
У зв`язку із викладеним, орган опіки та піклування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 .
Подібні за змістом обставини зафіксовані в психологічній характеристиці неповнолітнього ОСОБА_4 , наданій опорним закладом освіти «Глибоцький ліцей Глибоцької селищної ради».
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, щоне підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (даліКонвенція про права дитини), яка в силу положеньстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом частини сьомоїстатті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В силустатті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`яє природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Із положеньстатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Судова практика щодо застосування положень статті 164СК України є усталеною.
Зібрані докази в справі вказують на те, що з 2016 року ОСОБА_3 залишив сім`ю, не проживає разом із сином, не виконує належним чином свої обов`язки щодо його виховання та утримання, не виявляє інтересу до його життя і навчання. Дитина проживає з матір`ю та її новим чоловіком і бажає цього.
Водночас ОСОБА_3 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина.
Слід зазначити, що при розгляді даної справи, а ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, суди не отримали можливості заслухати думку відповідача з приводу підстав позову, оскільки останнім відомим місцезнаходженням ОСОБА_3 є тимчасово окупована територія України, та його повідомлення про час та місце розгляду судових справ здійснювалося у відповідності до вимогЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади.
Проте, колегія суддів вважає, що встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Колегія суддів вважає, що позбавленняОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості здитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Колегія суддів також враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини, незважаючи на обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування та в психологічній характеристиці ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції повно з`ясував усі обставини справи та правильно застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Відповідно до ч.6ст.19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини і колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції про те, що у висновку, який міститься в матеріалах справи не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування саме такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача, не встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та можливі причини такого ухилення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 369,374,375,381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С.В. Радченко
Судді Л.В. Базіль
Л.А. Приходько